Емманюель Макрон не заявляв, що арабська стане офіційною мовою Франції, і не закликав запровадити її обов'язкове вивчення в усіх французьких школах. Під час виступу в Єгипті президент Франції справді сказав, що арабська є другою за поширеністю мовною реальністю у Франції, проте ця фраза прозвучала в контексті франкофонії, багатомовності й академічної співпраці між Францією, Єгиптом і країнами Африки, пише StopFake.

У російських телеграм-каналах і на пропагандистських ресурсах поширюють твердження, що президент Франції Емманюель Макрон нібито оголосив арабську мову «офіційною мовою всієї країни». В інших дописах стверджують, що Макрон нібито заявив про необхідність вивчати арабську «в усіх школах Франції», оскільки нею говорять «мільйони французів». Ці повідомлення супроводжуються фрагментом відео з виступу Макрона в Єгипті.

Насправді ці твердження не відповідають дійсності. Емманюель Макрон не оголошував арабську офіційною мовою Франції й не говорив про її обов'язкове вивчення в усіх французьких школах.

Промову, фрагмент якої використовують пропагандисти, президент Франції виголосив 9 травня 2026 року під час візиту до Єгипту. Згідно з повідомленням Єлисейського палацу, Макрон прибув до Александрії, де зустрівся з президентом Єгипту Абделем Фаттахом ас-Сісі, а потім узяв участь у відкритті нового кампусу Університету Сенгор у Борг-ель-Арабі. Саме цій церемонії і була присвячена його промова.

Університет Сенгор — франкомовний міжнародний університет, пов'язаний з Організацією міжнародної франкофонії. Тому основна тема виступу Макрона стосувалася не внутрішньої мовної політики Франції, а ролі французької мови, франкофонії, академічної співпраці та багатомовності. На початку промови він окремо говорив про значення самого університету, його історію, новий кампус у Єгипті та підготовку кадрів для міжнародних організацій, Африканського союзу, ООН, університетів, лікарень і бізнесу.

В офіційній стенограмі Єлисейського палацу Макрон говорить про франкофонію як про проєкт, що вже давно не зводиться лише до Франції. Він наголошує: французька мова належить усьому франкомовному світові, а її «епіцентр» сьогодні не на берегах Сени, а в басейні річки Конго, де проживає велика кількість франкомовних людей.

Саме в цьому контексті — говорячи про багатомовність і взаємний культурний вплив — Макрон вимовив фразу про арабську мову. У стенограмі його слова передано так: «Я хочу, щоб французька й далі залишалася улюбленою мовою єгиптян… Арабська — це друга мова, якою говорять у Франції. Це реальність, про яку часто потрібно нагадувати».

Отже, Макрон говорив про взаємність мовних і культурних зв'язків: французька мова важлива для Єгипту й франкомовного простору, а арабська є частиною мовної реальності Франції. Це не було заявою про надання арабській мові офіційного статусу й не було оголошенням про шкільну реформу.

Понад те, офіційний статус мови у Франції чітко закріплений у Конституції. У статті 2 Конституції Французької Республіки зазначено: «La langue de la République est le français» — «Мовою Республіки є французька». Жодних заяв чи рішень щодо зміни цієї норми у зв'язку з виступом Макрона в Єгипті не було.

Пропагандистські ресурси використали реальний фрагмент виступу Макрона, але підмінили його сенс, перетворивши розмову про франкофонію, багатомовність і академічну співпрацю Франції та Єгипту на антиіммігрантський наратив про «втрату Францією національної ідентичності». Мета таких публікацій — представити Францію як слабку державу, що нібито більше не контролює міграцію, культурну політику й внутрішню ситуацію.

Подібний прийом «Детектор медіа» вже фіксував у фейку про те, що «світові ЗМІ повідомили про масові злочини українських біженців у Франції». В обох випадках пропаганда використовує чутливі теми — міграцію, безпеку, інтеграцію та культурну ідентичність, — щоб розпалювати недовіру до мігрантів, мусульман і українських біженців, а також просувати тезу про «кризу» європейських держав.

Мовна омбудсманка Олена Івановська не пропонувала «штрафувати за російську мову» і не виступала за тотальне десятикратне збільшення санкцій проти тих, хто розмовляє російською. В інтерв'ю виданню LB.ua Івановська говорила про посилення відповідальності для системних порушників Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» — бізнесу й установ, які свідомо та багаторазово ігнорують обов'язок обслуговувати й інформувати громадян українською, попри попередження, пише StopFake.

Російські телеграм-канали та пропагандистські ресурси поширюють твердження, що «в Україні хочуть у 10 разів підвищити штрафи за російську мову» і що мовна омбудсманка нібито «вимагає карати людей за використання російської мови».

Такі твердження пропагандистів спотворюють зміст інтерв'ю та суть українського законодавства. Олена Івановська не говорить про заборону російської мови і не пропонує штрафувати громадян за розмови російською. У бесіді з LB.ua вона пояснює, що її позиція стосується бізнесів, які систематично порушують закон: не забезпечують обслуговування українською, ігнорують вимоги щодо мови реклами, сайтів, публічної інформації, і не реагують ані на перше, ані на друге попередження контрольних органів.

Саме в цьому контексті з'явилася цитата про можливе десятикратне збільшення штрафів. Журналіст запитує Івановську, чи достатньо нинішніх санкцій і чи можна їх радикально посилити. У відповідь омбудсманка каже, що для системних порушників «помножити штрафи на 10 — цілком робочий варіант», наголошуючи: йдеться не про випадкові помилки, а про бізнес, який сприймає вимоги закону як «неприємну додаткову данину», а не як норму, що випливає з конституційного статусу української мови.

Чинні правила регулюються Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ці норми стосуються публічної сфери: обслуговування споживачів, роботи установ, реклами, інформації для загального ознайомлення, сайтів та інтерфейсів, сфер освіти, культури, медицини, транспорту. Закон гарантує громадянам право отримати обслуговування державною мовою — і зовсім не забороняє використання російської чи будь-якої іншої мови у приватному спілкуванні, в родині, в релігійному житті, в особистому листуванні чи в побуті.

Раніше «Детектор медіа» вже спростовував фейки про те, що в Україні нібито заборонено слухати музику російською мовою, і про те, що українцям «світить кримінал» за спілкування російською «навіть на кухні».