Spilnota Detector Media
«Детектор медіа» у режимі реального часу збирає та документує хроніки Кремлівської пропаганди навколо військового наступу на Україну. Україна роками страждає від кремлівської пропаганди, проте тут ми фіксуємо наративи, меседжі та тактики, які Росія використовує з 17 лютого 2022 року. Нагадаємо, що 17 лютого почалося значне збільшення обстрілів підконтрольної Україні території з боку бойовиків, в яких російська пропаганда звинувачує українські війська.

17 Вересня станом на 1666 день повномасштабної війни наша редакція зафіксувала:

2746
Фейк
827
Маніпуляція
776
Меседж
559
Викриття
Русскій фейк, іді на***!

Нова хвиля звинувачень України у зриві мирних перемовин

Російська система пропаганди активізувала масштабну інформаційну кампанію, спрямовану на звинувачення України та її вищого політичного керівництва у нібито небажанні мирного врегулювання та свідомому розпалюванні війни. Головною метою цієї акції стало перекладання відповідальності за продовження бойових дій на Київ, закріплення образу України як "країни-агресора", а також відволікання уваги суспільства від успішних ударів ЗСУ по російських логістичних центрах, втрат у РФ та знищення кремлівського тіньового флоту. Про дезінформаційні повідомлення розповіли БезБрехні.

Поширення фейків відбувалося через 26 географічно пов'язаних груп джерел, переважна більшість з яких (73%) розташована в Росії, а також на тимчасово окупованих територіях України, у Казахстані та Білорусі. Основним майданчиком для вірусного розповсюдження виявився Telegram, на який припало 96% усіх переглядів.

У дезінформаційній кампанії було ключових дезінформаційних сюжетів, які масовано просувалися в медіапросторі. Серед них — поширення матеріалів норвезького аналітика Пола Стейгана, що Росія нібито є "гарантом цілісності України", а відмова від вимог Москви призведе до розпаду української держави. Крім того, активну участь у кампанії брало МЗС РФ, чиї посадовці через серію заяв просували тезу про "відкритість Росії до діалогу" та одночасно звинувачували Україну у зв'язках із міжнародною організованою злочинністю. До кампанії залучали й дотичні сюжети — від заяв прокремлівських блогерів щодо "недоговороздатності Заходу" до іронічних коментарів російських сенаторів про відсутність у РФ планів нападати на держави Балтії.

«Зелений тоталітаризм»: Як прокремлівська пропаганда маніпулює темами клімату та енергетики

Прокремлівські медіа та проксі-мережі змінили стратегію висвітлення екологічних проблем, перейшовши від прямого заперечення змін клімату до дискредитації кліматичної політики Європейського Союзу. Російська дезінформаційна машина прагне підірвати довіру громадян до демократичних інституцій, посіяти паніку та переконати європейців у тому, що єдиним порятунком від енергетичної та економічної кризи є повернення до закупівлі дешевих російських нафти й газу. Головними темами маніпуляцій стали просування міфу про «зелену диктатуру» Брюсселя, залякування кліматичним апокаліпсисом у Європі та фальшиві заяви про нібито неминуче замерзання європейських міст без енергоресурсів із Росії. Про дезінформаційні повідомлення розповіли EUvsDisinfo.

Пропаганда перекручує регуляторні кроки ЄС, підносячи заходи з підвищення енергоефективності як «тоталітарний контроль» та зазіхання на приватну власність. Водночас кремлівські медіа навмисно роздмухують страхи про майбутні війни за питну воду, дефіцит продуктів і занепад Європи, одночасно змальовуючи Сибір як «землю майбутнього», яка нібито виграє від глобального потепління.

Експерти також викрили маніпуляції щодо залежності ЄС від російського газу. Пропагандистські тези про «економічне самогубство» Європи спростовуються тим, що сам Кремль опинився у глибокій паливній кризі. Внаслідок успішних ударів по російських НПЗ та логістиці у самій РФ виник дефіцит пального, закриваються АЗС, введено заборону на експорт дизелю, а проблеми з постачанням зачепили навіть цивільні служби. Таким чином, спроби звинуватити ЄС у «відсутності енергії» виявиляються дзеркальним відображенням власних внутрішніх проблем Росії.

Над хронікою працюють Маріанна Присяжнюк, Андрій Пилипенко, Костянтин Задирака та Олексій Півторак. Авторка проєкту — Ксенія Ілюк.