Російські пропагандистські ресурси масово поширюють твердження, нібито після виникнення в Україні дефіциту ракет для протиповітряної оборони припинилися влучання у житлові будинки.

Про це повідомляє StopFake.

У такий спосіб пропагандисти намагаються просувати тезу, що російська армія начебто не атакує цивільні об'єкти, а руйнування та жертви спричиняє виключно робота української ППО.

Насправді це твердження не відповідає дійсності. Про загострення дефіциту ракет ППО в Україні говорять уже кілька тижнів, однак протягом цього часу Росія продовжувала завдавати ударів по житловій забудові та цивільній інфраструктурі.

Зокрема, 25 липня, а також 1, 11 та 20 серпня російські війська атакували Київ балістичними ракетами. Під удари потрапляли багатоповерхові житлові будинки, школа й територія дитячої лікарні. Сукупно внаслідок цих чотирьох атак загинули понад 20 людей, щонайменше 75 зазнали поранень.

Вранці 9 серпня російська ракета влучила у багатоповерховий будинок на Салтівці в Харкові. У будинку були зруйновані поверхи із сьомого по дев'ятий, повідомлялося про одного загиблого та понад 30 постраждалих.

А 18 серпня російська армія завдала удару по центру селища Печеніги на Харківщині. Загинули десятеро людей, також були пошкоджені десять приватних будинків, кафе, поштове відділення, магазин та щонайменше сім автомобілів.

Ці приклади стосуються саме ударів балістичними ракетами, для перехоплення яких Україна використовує, зокрема, дефіцитні ракети ППО. Водночас Росія продовжує атакувати прифронтові регіони й ударними безпілотниками.

Так, у ніч на 17 серпня внаслідок російської атаки на Сумщину загинуло літнє подружжя. Було пошкоджено житлові будинки, нежитлові та складські приміщення, гаражі й транспорт. А 9 серпня російський безпілотник убив жінку та її дев'ятирічного сина у селі Степанівка Буринської громади. Ще четверо людей отримали тяжкі опіки.

Дефіцит ракет для українських систем протиповітряної оборони справді загострився влітку 2026 року. Повітряні сили навіть припинили публікувати щоденну детальну статистику збитих повітряних цілей на тлі того, що показники перехоплення балістичних ракет дедалі частіше становили нуль.

За словами президента Володимира Зеленського, у 2026 році Україна має приблизно у 2,5 раза менше ракет-перехоплювачів PAC-3, ніж роком раніше. Водночас Росія нарощує виробництво балістичних ракет.

Однією з головних причин дефіциту залишається обмежений обсяг світового виробництва PAC-3 на тлі високого попиту. Ситуацію додатково ускладнює загострення на Близькому Сході, через яке держави Перської затоки, що потенційно могли б передавати Україні ракети зі своїх запасів, самі активно використовують засоби протиповітряної оборони.

Україна паралельно шукає альтернативні способи протидії російській балістиці: від ударів по підприємствах, які виробляють ракети, та знищення мобільних пускових установок «Іскандер» до розвитку власної ракетної програми.

Отже, російська пропаганда використовує реальну проблему дефіциту засобів ППО для просування неправдивого причинно-наслідкового зв'язку. Російські атаки на житлові квартали та цивільну інфраструктуру не припинилися після скорочення запасів українських ракет-перехоплювачів, а наведені випадки безпосередньо спростовують твердження, що руйнування цивільних об'єктів нібито спричиняє лише робота української ППО.

Російська пропаганда дедалі активніше використовує тему зміни клімату для просування вже усталених дезінформаційних наративів — про нібито «авторитаризм» Європейського Союзу, згубність санкцій проти Росії та нездатність Європи відмовитися від дешевих російських енергоносіїв.

Про це повідомляє EUvsDisinfo.

Раніше кліматична тематика залишалася порівняно периферійною для кремлівської пропаганди, а глобальне потепління нерідко заперечувалося або висміювалося. Однак у міру того, як наслідки зміни клімату стають дедалі очевиднішими, зокрема й у самій Росії, прокремлівські ресурси змінили тактику: замість заперечення проблеми вони намагаються дискредитувати способи її розв’язання.

Одним із ключових наративів стала теза про так звану «зелену диктатуру» ЄС. Заходи, спрямовані на скорочення викидів та підвищення енергоефективності, російські ресурси представляють як привід для посилення державного контролю, стеження за громадянами та обмеження приватної власності. Наприклад, технології керування попитом на електроенергію зображують як інструмент, за допомогою якого Брюссель буцімто зможе обмежувати споживання електрики звичайними громадянами.

У EUvsDisinfo зазначають, що така риторика є продовженням давнього кремлівського наративу про Євросоюз як нібито «тоталітарну» та недемократичну структуру. Нові європейські регуляції регулярно використовують як «доказ» начебто авторитарного характеру ЄС, а кліматична політика стала ще одним зручним приводом для таких тверджень.

Водночас сама Росія стикається з серйозними наслідками глобального потепління. Понад половину її території займає вічна мерзлота, танення якої загрожує будівлям, залізницям, дорогам, нафтовій і газовій інфраструктурі. Вивільнення вуглекислого газу та метану з мерзлоти може додатково прискорювати глобальне потепління. Одним із прикладів наслідків цього процесу стала аварія поблизу Норильська, де ослаблення ґрунту сприяло руйнуванню резервуара з паливом та масштабному забрудненню навколишнього середовища.

Попри це, прокремлівські медіа регулярно називають європейський «зелений курс» «економічним самогубством» і стверджують, що відмова від викопного палива та російських енергоносіїв нібито прирікає Європу на стагнацію.

Інший напрям російської пропаганди — залякування європейців катастрофічними наслідками зміни клімату. Прокремлівські ресурси прогнозують війни за питну воду, стрімке зростання цін на продукти і навіть появу небезпечних «екзотичних бактерій» на європейських пляжах через танення арктичних льодовиків.

При цьому для самої Росії глобальне потепління нерідко подають як можливість. Зокрема, поширюється теза, що танення мерзлоти нібито перетворить Сибір на «землю майбутнього» та створить умови для його економічного розквіту. Таким чином Росію намагаються представити як майбутній «безпечний притулок» на тлі кліматичних проблем решти світу.

Ці повідомлення поєднують із твердженнями, що Європа не здатна існувати без дешевих російських нафти й газу. Після початку поступової відмови ЄС від російських енергоносіїв, запровадження санкцій проти енергетичного сектору РФ і боротьби з російським «тіньовим флотом» державні та прокремлівські медіа регулярно пророкують європейцям зими без опалення та дефіцит енергії.

Подібну риторику використовують і проти держав, які прагнуть зближення з ЄС. Так, у Вірменії прокремлівські ресурси стверджували, що європейська інтеграція нібито позбавить країну пільгових цін на російський газ і призведе до зростання витрат домогосподарств на енергію на 350%.

Під час нещодавньої спеки російські інформаційні ресурси також використовували проблеми з кондиціонуванням у Європі для просування тези про енергетичну кризу. Вони, зокрема, цитували російського чиновника Кирила Дмитрієва, який заявляв, що ЄС і Велика Британія нібито «не мають енергії» для роботи кондиціонерів через відмову від російських поставок.

Водночас, зауважують у EUvsDisinfo, сама Росія переживає дедалі серйозніші проблеми з паливом на тлі українських ударів по нафтопереробних заводах та морській паливній логістиці. Для стабілізації внутрішнього ринку російська влада у липні запровадила заборону на експорт дизельного пального. Через перебої з постачанням частина автозаправних станцій припинила роботу, а на інших виникають черги. Проблеми із забезпеченням паливом зачіпають навіть лікарні та пожежні служби.

Аналітики вказують на суперечність між багаторічними прогнозами російської пропаганди про неминучий економічний крах Європи через відмову від російських енергоносіїв і ситуацією всередині самої Росії. На їхню думку, дедалі частіше російські внутрішні проблеми фактично проєктуються на країни Європи.