Російська влада продовжує використовувати соціальну політику як інструмент легітимізації війни проти України, виділяючи додаткові бюджетні кошти на пільги для сімей учасників так званої «СВО». Аналітики наголошують, що такі заходи є частиною інформаційно-пропагандистської кампанії, покликаної створити позитивний образ війни, героїзувати її учасників і заохотити нових людей до участі в агресії. На це звернули увагу у державному Центрі протидії дезінформації.

Йдеться про рішення уряду Росії спрямувати додаткові 3 млрд рублів на організацію літнього відпочинку для дітей учасників війни. Експерти зазначають, що така політика формує привілейовану категорію громадян, пов'язуючи соціальні пільги з участю у військовій агресії. Таким чином Кремль використовує державні ресурси не лише для підтримки родин військових, а й для подальшої мілітаризації суспільства та героїзації війни.

Водночас російська пропаганда замовчує справжній характер так званої «СВО», подаючи її як легітимну операцію, хоча насправді йдеться про повномасштабну агресію проти України, що супроводжується ударами по цивільній інфраструктурі, загибеллю мирного населення та численними порушеннями міжнародного права.

Важдивий і фінансовий аспект пропагандистської кампанії. На тлі сотень мільйонів доларів, які Росія витрачає на масовані ракетно-дронові атаки проти України, виділення близько 39 млн доларів на дитячий відпочинок має насамперед символічне та інформаційне значення. На думку фахівців, цей крок покликаний підтримати позитивне сприйняття війни всередині країни та представити участь у ній як джерело соціальних переваг.

Фахівці наголошують, що припинення російської агресії дозволило б спрямувати значно більше державних ресурсів на підтримку всіх дітей, а не використовувати бюджетні кошти як інструмент стимулювання участі у війні.

Росія веде системну кампанію зі знищення української книжкової галузі, цілеспрямовано атакуючи друкарні, логістичні центри, книжкові склади та книгарні. Аналітики називають такі дії «книгоцидом» — спробою не лише завдати економічних збитків, а й стерти українську культурну ідентичність, позбавити дітей підручників і підірвати культурний простір країни. На поширення цієї практики звернули увагу в державному Центрі стратегічних комунікацій.

Від початку повномасштабної війни зафіксовано щонайменше 19 прицільних атак на об'єкти книжкової інфраструктури. Основними цілями стали Харківщина та Київський регіон, де російські війська завдавали ударів по друкарнях, логістичних хабах, книжкових ринках і книгарнях. Автори наголошують, що характер цих атак свідчить не про випадкові влучання, а про системну кампанію зі знищення всього ланцюга книговидання.

Лише під час удару по логістичному центру видавництва «Ранок» та хабу мережі «КнигоЛенд» було знищено понад 8,5 мільйона книг, серед яких сотні тисяч шкільних підручників. Загалом російські атаки призвели до загибелі працівників друкарень, поранень десятків людей та збитків, що вимірюються сотнями мільйонів гривень.

У Центрі стратегічних комунікацій пишуть, що атаки на книжкову галузь є лише одним із проявів ширшої кампанії зі знищення української культурної спадщини. Йдеться про руйнування музеїв, храмів, історичних пам'яток, викрадення та привласнення культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях, а також заміщення українських книжок і підручників російською пропагандистською літературою. Таким чином окупаційна влада прагне переписати історію та сформувати лояльність до Росії серед українських дітей.

Знищення книжок і поліграфічної інфраструктури має ознаки свідомої політики культурного геноциду. Попри масштабні втрати, українська книжкова галузь продовжує працювати, відкриваються нові книгарні, проходять книжкові фестивалі, а міжнародні організації дедалі частіше визнають системне руйнування української культурної інфраструктури проявом геноцидної політики Росії.