У Росії «іноземний агент» — це особа, яка вважається за таку, що отримує фінансування з-за кордону й бере участь у політичній діяльності країни, поширює інформацію як ЗМІ на території РФ або збирає військово-технічну інформацію. Путінський режим останні роки систематично проводить репресії в Росії, наприклад, запроваджуючи цензуру в ЗМІ чи забороняючи мітинги. Після повномасштабного вторгнення в Україну переслідування інакодумства в Росії ще більше посилилося, а неугодних владі громадян дедалі частіше стали вносити до так званого реєстру «іноземних агентів». Тобто, цей термін використовується для атаки на опозицію зокрема. 

Російський закон про «іноземних агентів», ухвалений ще у 2012 році, вимагає, щоб будь-яка некомерційна організація, що буцімто отримує фінансову підтримку з-за меж Росії чи перебуває під «впливом» інших країн, зареєструвалася й оголосила себе «іноагентом». Що саме слід вважати за іноземний вплив, російське законодавство не уточнює. Закон зазнав серйозної критики як у Росії, так і на міжнародному рівні як такий, що порушує права людини, і як інструмент, що використовується для придушення громадянського суспільства — особливо груп, які виступають проти Путіна. Також ідеться і про тиск на свободу преси в РФ, адже до реєстру внесені проєкти, наприклад, «Радіо Свободи», «Голосу Америки» тощо.

Сьогодні подібний закон під назвою «Про прозорість іноземного впливу» намагаються ухвалити в парламенті Грузії. За нього вже навіть проголосували грузинські депутати в другому читанні. До остаточного прийняття законопроєкт ще має пройти третє фінальне читання, а також подолати вето президентки країни. Однак ще 7 березня 2023 року в Грузії розпочалися масові мирні протести, які тривають і до сьогодні, через підтримку парламентом закону про «іноземних агентів», ініційованого грузинською партією «Сила народу». Мітингувальники називають його аналогом російського закону про «іноагентів» та вважають, що він віддалить Грузію від вступу в ЄС.  

Раніше в російський реєстр «іноземних агентів» потрапляли лише організації, але з кінця 2020 року туди почали заносити й фізичних осіб, які нібито перебувають під іноземним впливом — встановлювати ж сам факт фінансування з-за кордону вже необов'язково. Станом на квітень 2023 року в реєстрі «іноземних агентів» було понад 260 осіб. Майже половина «іноагентів», за версією російської влади, — це журналісти: їх у реєстрі на той час було 119. Наприклад, вже у квітні 2024 року до реєстру «іноземних агентів» внесли російського журналіста Івана Філіппова, який веде телеграм-канал з авдиторією на 61,5 тис. підписників. Зокрема, у ньому містяться критичні огляди публікацій російських провоєнних телеграм-каналів. Ще одна велика група в реєстрі — політичні та громадські діячі: 79 осіб.

Також статус «іноагента» в Росії набули 18 правозахисників, адвокатів та юристів; 14 представників шоубізнесу; 13 політологів, істориків, соціологів та філософів; 11 публіцистів та видавців; 5 художників, режисерів та кінопрокатників; 5 бізнесменів та економістів; 2 спортсмени й навіть один учений-фізик. 

Отже, сьогодні російська влада дозволяє собі переслідувати не тільки організації, а й неугодних їй громадян, які працюють у галузі освіти, культури, охорони здоровʼя, екології, захисту прав людини тощо, ставлячи на них клеймо «іноземного агента». Використання цього терміна має на меті дискредитувати цих осіб та їхні погляди та діяльність в очах громадськості.