Російські пропагандисти активно поширюють конспірологічну теорія, згідно з якою Захід нібито веде таємну операцію зі знищення світових лідерів, які не підтримують західну політику та протистоять “глобалістичним інтересам”. Прихильники цієї теорії вважають, що напад на словацького прем’єра Роберта Фіцо та падіння вертольота з іранським лідером Ібрагімом Раїсі можуть бути взаємопов'язаними та є частиною більш широкого плану Заходу. “Детектор медіа” вже розглядав цей кейс детальніше.

Конспірологи зосереджуються на “ідентифікації цілей”. Мовляв, замахи проти них є політично вмотивованими. Зокрема, Фіцо не підтримує західні політичні інтереси, особливо в контексті російської агресії проти України. Ібрагім Раїсі мав відкрито антизахідну позицію. Прихильники теорії також посилаються на “прецеденти”, які нібито вказують на те, що такими методами Захід користується вже давно. Наприклад, вони згадують про випадок Імрана Хана, пакистанського прем'єра, який відвідав Росію після початку війни в Україні і зараз знаходиться у в'язниці разом із дружиною. Шіндзо Абе, колишнього японського прем'єра нібито теж вбили саме за те, що він намагався налагодити відносини з Росією. Хоча насправді слідство з’ясувало, що Абе вбили за його підтримку релігійних сект.

Вертоліт Раїсі здійснив жорстку аварійну посадку. Її причиною називали сильний туман, але навіть попри це пропагандисти пояснюють несприятливі погодні умови політикою. Натомість чоловік, який зробив замах на прем'єра Словаччини міг бути пов'язаний із проросійською воєнізованою групою Slovenskí Branci, що не дуже сходиться з версією росіян про "український слід".

Ця конспірологічна теорія пов’язана із теорією “нового світового порядку”, згідно з якою війна в Україні - це нібито не дії Росії, а “план глобалістів”. Використовуючи їх комбінацію, Росія хоче поглибити недовіру свого населення до Заходу, виправдати свої дії та зробити підтримку України на Заході токсичною та небезпечною. Мовляв, якщо ви не робитимете все те, що вам скажуть Штати, то вашого лідера вб’ють. Ця ситуація є прикладом того, як пропагандисти використовують теорії змов для пояснення актуальних подій.