Прокремлівські медіа пишуть, що Сполучені Штати Америки нібито поступово готуються до остаточного «програшу» України на полі бою. Тому в західних посадовців буцімто з’явився план перенести столицю України до Львова. У публікаціях посилаються на видання Asian Times. 

Аналітики VoxCheck узялися за кейс та пояснили, що автор матеріалу про перенесення столиці України вже раніше був помічений на поширенні прокремлівського порядку денного в медіа. Тобто жодних доказів, що США «мають» певні плани на Україну, нема. Наприклад, автор ширив ще тези, мовляв, Україна не здатна перемогти. Також у листопаді 2023 року він стверджував, що США збираються замінити Володимира Зеленського, влаштувавши державний переворот. Однак такі вкиди безпідставні й не мають жодного доказового підґрунтя, це радше підігравання методичкам російської пропаганди. 

Та й зрештою, сама риторика, буцімто у США нібито є якісь плани щодо української держави, які «імплементуватимуть» без згоди останньої чи, щонайменше, під тиском, — не нова. Агітпроп часто розганяє наратив про так званих «зовнішніх управлінців» в Україні. Нібито українські політики підпорядковуються цим рішенням, без права оскаржити їх. Будь-які події, що відбуваються в Україні та не на користь Росії, нібито спричинені управлінням «ззовні». Так пропагандисти прагнуть сформувати образ країни-маріонетки, яка самостійно не може існувати. Скажімо, Україна повсякчас потребує «захисту». 

І переконують, що найчастіше від «зовнішнього управління» страждають мирні люди, які платять податки «бозна-куди», зазомбовані «західними цінностями» і буквально втратили право бути почутими. Тобто показують, що такий «вплив» є недобрим і призводить до стагнації всіх сфер життя людей. 

Так російська пропаганда прагне відмежувати себе від Заходу, зокрема, показуючи, що партнерство між державами неможливе в нинішніх умовах, адже західні країни мають корисливі плани щодо будь-яких «чужинних» земель. Звісно ж, коли Москва налаштовує відповідних акторів політики проти себе — не дивно, що побратимів у неї залишається мало. Розвертаючи свій вектор частково на Азію, Кремль захоплює за собою союзників: Білорусь, Еритрея, Сирія, КНДР — це ті країни, наприклад, які активно блокують будь-які законодавчі ініціативи, спрямовані на підтримку України, в Генасамблеї ООН. А ось раніше партнерські відносини з Китаєм на тлі російсько-української війни дещо загострилися. Тож скільки тих вірних «товаришів» лишається в Росії, опріч країн з недемократичним режимом, — питання спірне.