11-12 липня у Вільнюсі пройшов саміт НАТО, за результатами якого українські посадовці отримали запевнення лідерів Альянсу, що Україна стане його членом після перемоги. Однак офіційного запрошення до членства в НАТО Україна ще не отримала. Також у підсумку вона одержала нову зброю, програму тренування пілотів на F-16, новий орган — Раду Україна-НАТО, що координує відносини.  

Фактчекери проєкту «По той бік новин» встановили, що під час проведення саміту проросійські активісти розповсюджували через скриньки буккросингу брошури з «мирним планом українського народу». Це, мовляв, організувало «представництво українського народу», яке діє від «імені українського народу», що не погоджується з політикою чинної влади. Проте такої організації не існує, вона фейкова. Як пояснили фахівці, тези, розписані в брошурі, повторюють прокремлівський порядок денний. Тобто всі тези пропагандистські. Так вони навели приклад про «утиски російськомовного населення» чи про так звані «законні референдуми» на Донеччині й Луганщині. 

Серед іншого в брошурі транслювали такі меседжі: 

1. За останні 9 років в Україні сформувався тоталітарний режим. Україна не зважає на думку народу, а йде своїм, окремим шляхом. 

Агітпроп натякає, що українці буцімто не обирали шлях європеїзації, а Революція Гідності та її політичні наслідки — справа рук «націоналістів». В Україні панує гласність та вільнодумство, українці заявляють про свою національну ідентичність, ба більше — часто це підкреслюють, за що пропагандисти прирівнюють українців до так званих «націоналістів». Останні (їх меншість) нібито монополізували право на публічне висловлення громадянської позиції та утискають думку інших.

Фактчекери доповнюють, що після 2014 року в Україні з’явилося багато незалежних видань та центрів журналістських розслідувань, посилилася співпраця з європейськими медіа. У світовому рейтингу свободи слова Україна посіла 79-те місце з-поміж 180 країн. А, наприклад, Росія цьогоріч зайняла 164-те місце.

2. Українська влада знищує «російськомовне населення» і займається лінгвоцидом.

Володіти державною мовою як мовою свого громадянства — обов’язок кожного громадянина України. При цьому кожен громадянин України є вільним у виборі мови або мов для приватного спілкування. Пропагандисти систематично спекулюють на мовному питанні, доводячи, що Україна «дискримінує» російську мову. Хоча вона має такі самі права, як й інші мови національних меншин. 

Українська є основною в публічному спілкуванні. Та закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» надає можливість обслуговувати клієнтів іншими мовами на їхнє прохання. 

«Російськомовне населення» — це лише політичний термін, який використовує Росія для досягнення власних цілей. Зокрема для знищення України як держави, а українців — як нації. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, 84% українців вважають, що в Україні немає проблем з використанням російської мови і російськомовні громадяни не зазнають утисків і переслідувань, лишень 8% переконані у протилежному. Зріз суспільної думки доводить, що закиди про лінгвоцид — пропагандистська спекуляція.

3. Референдуми, проведені в Криму, Донецькій та Луганській областях, є абсолютно легітимними.

Росія позиціонує референдуми як ключ до відновлення історичної справедливості. Проте росіяни підмінюють поняття, називаючи «возз’єднанням» анексію територій іншої, суверенної держави. Насправді ж Росія проводить нелегітимні референдуми, загарбує землі, руйнує міста.  

Фіктивні референдуми на тимчасово окупованих територіях України не є волевиявленням українців, а лише намаганням додати легітимності спробам Росії захопити частину іншої держави, заявляють в ООН. Їх результати, окрім самої Росії, визнають інші її «держави-побратими», як-от КНДР. Рішення щодо зміни території України може бути ухвалене тільки на основі всеукраїнського референдуму. Узагалі, винесене на референдум питання не може ставити під сумнів територіальну цілісність України. Тобто таке, що змінює територію України у протиправний закону спосіб. Не менш важливо, що голосування має проходити добровільно, а не під дулами автоматів (коли озброєні окупанти разом із членами «виборчкомів» збирали голоси по квартирах). 

4. Українці завжди виступали за союз із Росією і проти євроатлантичної інтеграції

Україна уклала відносини з НАТО ще у 1992 році, коли приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва. В 1994 році Україна стала першою серед пострадянських держав підписантом рамкового договору з НАТО в межах ініціативи «Партнерство заради миру». Також вперше заявила про бажання стати членом Альянсу у 2002 році. Тоді, за даними опитування Центру Разумкова, 32% українців підтримували вступ України до НАТО і 32,2% — були проти. Упродовж років ставлення до вступу до Альянсу динамічно змінювалося. Агресія Росії 2014 року суттєво вплинули на суспільну думку: відтоді рівень підтримки членства стабілізувався і не був нижчим за 40%. Згідно з опитуванням NDI за травень 2023 року, понад 90% опитуваних підтримують вступ України до ЄС. А 89% хотіли б бачити Україну в НАТО. Тобто теза про те, що українці підтримують Росію та прагнуть з нею «возз’єднатися», — неправдива.

Українці обрали свій шлях ще з 2014 року.