Spilnota Detector Media
«Детектор медіа» у режимі реального часу збирає та документує хроніки Кремлівської пропаганди навколо військового наступу на Україну. Україна роками страждає від кремлівської пропаганди, проте тут ми фіксуємо наративи, меседжі та тактики, які Росія використовує з 17 лютого 2022 року. Нагадаємо, що 17 лютого почалося значне збільшення обстрілів підконтрольної Україні території з боку бойовиків, в яких російська пропаганда звинувачує українські війська.

11 Січня станом на 1417 день повномасштабної війни наша редакція зафіксувала:

2732
Фейк
816
Маніпуляція
775
Меседж
559
Викриття
Русскій фейк, іді на***!

Фактчекери розвінчали вкид про «дискотеки в українських православних храмах»

У російських медіа поширюють заяви про нібито перетворення православних храмів в Україні на кінотеатри та дискотеки.  На це звернули увагу аналітики Центру стратегічних комунікацій та The Insider.

Зокрема, брехливі твердження пролунали в сюжеті кореспондента Кирила Брайніна на «Первом канале», де різдвяне звернення президента України Володимира Зеленського подали як прояв «ворожості до християнських цінностей».

Як «докази» автори сюжету використали кадри з храмів, які назвали «захопленими», стверджуючи, що в них нібито проводять розважальні заходи.

Насправді йдеться про храм, що є частиною Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів давній». До 2023 року він перебував у тимчасовому користуванні УПЦ (МП). Після завершення терміну дії відповідних документів держава не продовжила дозвіл, а спеціальна комісія зафіксувала незадовільний технічний стан будівлі та необхідність тривалої реставрації, яка може тривати до десяти років.

Поширені російським телеканалом кадри не свідчать про переобладнання храму на кінотеатр. На відео видно лише встановлений телевізор, на якому 1 листопада 2024 року відбулася презентація документального фільму «Чернігівське князівство. 1000 років».

Крім того, фактчекери раніше спростували повідомлення про нібито дискотеку в церковному приміщенні у Вінниці. Опубліковане відео було зняте в нічному клубі Room 13 у Варшаві, що розташований у будівлі Етнографічного музею, яка ніколи не використовувалася як культова споруда.

Наратив про «зневагу до християнських цінностей» формує образ України як «безбожної» та «аморальної» держави. Це особливо ефективно для консервативної аудиторії в Росії та частини міжнародної публіки.

Мовні й релігійні теми використовують як клин між різними групами українців — щоб спровокувати недовіру, образу та внутрішні конфлікти.

Російські пропагандисти поширюють фейк про «вбивство» жінки працівником ТЦК

Розвінчувачі фейків VoxCheck звернули увагу на відео, яке приписують нібито медіа 10UA. У ролику стверджується, що мешканка села Івано-Кепине Галина Олешко загинула від ножових поранень, завданих працівником ТЦК Олегом Карасем. За цією версією, конфлікт виник після того, як жінка опублікувала відео із силовим затриманням мобілізованого чоловіка. Також автори відео заявляють, що суд визнав дії Карася самообороною та призначив йому покарання у вигляді виправних робіт.

Ця інформація не відповідає дійсності, стверджують аналітики. У відкритих джерелах відсутні будь-які дані як про існування медіа 10UA, так і про сам описаний інцидент. Єдина організація з подібною назвою, яку вдалося знайти, — рекламна агенція, що припинила роботу ще у 2016 році.

Жодне авторитетне українське медіа не повідомляло про загибель Галини Олешко чи про участь у такій події працівника ТЦК Олега Карася. Натомість першоджерелом цієї історії є російський телеграм-канал «Шаман Раху», відомий систематичним поширенням дезінформації про Україну. 

Зворотний пошук у Google також показав, що відео, на якому нібито зафіксовано примусове затримання чоловіка працівниками ТЦК, вперше з’явилося 3 листопада 2025 року на анонімному сайті busification.org. Цей ресурс публікував матеріали з кадрами мобілізації українських чоловіків і був заблокований у серпні 2025 року Національним центром управління телекомунікаційними мережами при Держспецзв’язку на звернення СБУ.

Сюжети з «убивством», «жінкою-жертвою» і «силовиком» спеціально сконструйовані для сильного емоційного впливу. Це знижує здатність людей критично мислити й полегшує подальше поширення фейку. Такі історії формують образ ТЦК як насильницької, безконтрольної структури. Це підриває довіру до процесу мобілізації, демотивує громадян і стимулює ухилення від служби.

Над хронікою працюють Андрій Пилипенко, Леся Бідочко, Олександр С'єдін, Костянтин Задирака та Олексій Півторак. Авторка проєкту — Ксенія Ілюк.