Тактика «красиві люди» — одна з найпоширеніших тактик російської пропаганди на внутрішньому просторі, однак застосовують її й в Україні. Меседжі пропаганди поширюють привабливі, успішні, відомі люди — телеведучі, блогери, кіноактори, співаки, письменники тощо. Через свою впізнаваність вони стають так званими «лідерами думок». Це спонукає решту людей думати, що якщо вони слідуватимуть тій самій ідеології, тій самій моделі поведінки, то також будуть щасливі або успішні.

Цю тактику часто застосовують у рекламі для збільшення продажів товарів. Також її використовують для залучення людей до релігійних культів. Мовляв, бери приклад з цієї людини — йди до нас. Російська пропаганда також взяла на озброєння цю тактику й здебільшого використовує її для поширення пропаганди на внутрішньому інфопросторі. Зокрема акторів та співаків з українським корінням, які мають родичів-українців, використовують як джерело «правдивої» інформації про події в Україні. Їхні фанати, керуючись авторитетом кумирів, засвоюють та поширюють цю риторику. Однак, приклади використання цієї тактики є і в українському інфопросторі. Скористаємося матеріалами «Детектора Медіа» для пояснення.

До прикладу, після участі у першому сезоні реаліті-шоу «Холостяк» з Максимом Чмерковським (2011 рік) стала впізнаваною Тетяна Поп. На той час вона розповідала, що має бізнес в Україні, а до того працювала на регіональному телебаченні в рідному місті Хусті. Пізніше Поп з'являлася в шоу Олексія Дурнєва та була учасницею російських телешоу — «Мама в законі» та «Дом-2». Тобто за Тетяною Поп закріпився образ «дівчини, яка раптом прокинулася відомою». 

З 2015 року Поп підтримує Росію та просуває меседжі російської пропаганди. У дописах у мережі «ВКонтакті» вона називала учасників Революції гідності «свідомими», «украми»; владу «хунтою», а тих, хто підтримував цю владу — «30% дебілів»; хвалила Сталіна, наполягала на тому, що «українці, росіяни та білоруси — один народ», а «геї — хворі люди», яких «треба карати». Зараз ця риторика стала ще агресивнішою. Поп має свій телеграм-канал, на який підписані понад 107 тисяч осіб та Youtube-канал з авдиторією в 65 тисяч підписників. На цих ресурсах пропагандистка розповідає як в українців забирають «гражданство и язык», про американські біолабораторії в Україні та прославляє Росію. Зараз Тетяна Поп проживає в Росії, тож її авдиторію здебільшого становлять росіяни, однак відео з її телеграм-каналу поширюють і в український інфопростір через мережу проросійських телеграм-каналів.

Ще один приклад — Діана Панченко — проросійська журналістка та екстелеведуча телеканалів NewsOne, «Перший незалежний» та «Ukrlive». За Діаною Панченко намагалися закріпити образ молодої, вродливої, успішної телеведучої, яка має власну думку та не боїться її висловлювати. 

Під час роботи на телебаченні Панченко відмовлялася називати війну війною, поки її такою не «визнає Верховна Рада»; виставляла Україну винною у продовжені бойових дій; нав’язувала глядачам тезу, що Україна не хоче «повертати Донбас», якщо не погоджується на вимоги Росії. Також Панченко допомогла Росії виправдати повномасштабне вторгнення, захоплювалася силою російської зброї, якої начебто бояться навіть США. Підтримувала Лукашенка під час протестів у Білорусі та навіть провела для нього концерт. Просувала російську версію Дня перемоги. Демонізувала Революцію гідності тощо. Зараз Панченко просуває проросійську повістку в український інфопростір через Youtube-канал (трохи понад 77 тисяч підписників) та телеграм-канал (майже 66 тисяч підписників). Нещодавно СБУ повідомила пропагандистці про підозру.

Поширювала проросійську пропаганду й ще одна телеведуча — Оксана Марченко — дружина проросійського політика Віктора Медведчука, якого звинуватили у державній зраді, та кума російського президента Путіна. Власне Оксані Марченко СБУ також повідомила про підозру. 

Найбільшу популярність Марченко здобула завдяки роботі в проєктах телеканалу СТБ «Х-фактор» та «Україна має талант». Користуючись своєю популярністю та фінансовими можливостями, Марченко рекламувала для українців церкву Московського патріархату в авторському проєкті «Паломница». У російськомовному продукті Марченко маніпулює церковними нормами, просуває ідею «всезагального примирення», «покірності» тощо. Ба більше — в одному з епізодів Марченко розповідає, як «українці вбивають одне одного і як їм би вже непогано було б отямитися».

Ще один непрямий спосіб просування проросійської повістки — мовчання. До такої тактики вдалось чимало українських артистів, які раніше працювали в Росії. З 24 лютого 2022 року вони або зникли з публічного простору, або ж уникають коментарів на тему війни. Повторення такої моделі поведінки їхніми фанатами небезпечне тим, що замовчування, а отже відсутність спротиву, грає на руку нашому ворогу.