«Сточування» — це евфемізм, який використовують у російському війську, коли кажуть про загибель частини або цілого підрозділу військових армії РФ унаслідок бездумних наказів вищого командування. Тобто йдеться про смерть російських солдатів через так звані «мʼясні штурми» посадок, висот, укріпрайонів тощо. Закінчилися люди в підрозділі або їх поменшало від норми — значить «сточилися». 

Так, в одному з провоєнних російських телеграм-каналів писали: «Командування цієї бригади вважає нормальним сточування своїх мотострілецьких рот у нуль. Це порушення принципу збереження боєздатності підрозділу, оскільки якщо в роті залишається хоча б 1/3 обстріляних бійців, то поповненню є в кого вчитися та консультуватися». Або ось ще один приклад вживання цього слова. У мережі російський військовий скаржився на те, що особисто бачив, як бездарно витрачається людський ресурс армії РФ на війні. Він також стверджував, що сам є простим піхотинцем, який розумів, як знизити втрати, але, не маючи доступу до командування, не міг змінити бездарне «сточування» російських солдатів. 

У російській армії завжди велику увагу приділяли збереженню озброєння та майна. Водночас людським ресурсом, тобто військовими, далеко не завжди дорожили, а радше «затикали» ними прогалини в обороні або наказували їм вступати в бій і захоплювати населений пункт за будь-яку ціну. Все для того, аби досягнути стратегічних цілей і задовольнити вище військове та політичне командування. Потім ця традиція перекочувала в радянську армію, а вже сьогодні — спостерігається і в російській. Наприклад, у першій чеченській війні втрати армії РФ склали до 80 тисяч. А в другій чеченській війні тільки під час штурму Грозного 6 лютого 2000 року загинуло близько 2,5 тисяч російських військових, саме ж місто було повністю зруйноване.