Міжнародне гуманітарне право визначає принципи ведення воєнних дій під час збройних конфліктів. У додатковому протоколі 1977 року до Женевських конвенцій є стаття 48, в якій розкрито суть базових правил ведення воєнних дій. У ній ідеться, що «для забезпечення поваги та захисту цивільного населення й цивільних об'єктів Сторони конфлікту повинні завжди розрізняти цивільне населення та комбатантів, а також цивільні та воєнні обʼєкти й відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних цілей». 

Російський агітпроп використовує словосполучення «легітимна ціль» для позначення обʼєктів, які хоч і можуть мати опосередкований звʼязок із підтримкою України у війні проти Росії, але не є прямими воєнними цілями згідно з міжнародним правом. У такий спосіб росіяни намагаються виправдати свої воєнні злочини в Україні. Водночас метою застосування цього терміна є блокування почуття  провини в росіян за дії своїх військових. 

Прикладом подібного злочину є російський удар вночі 15 серпня по заводу шведської компанії SKF у Луцьку. Посольство Росії у Швеції назвало завод «легітимною військовою ціллю». Компанія SKF опісля трагедії відповіла, що її завод у Луцьку виробляє конічні роликопідшипники, «насамперед для важкої цивільної автомобільної промисловості». 

Після заяви міністра закордонних справ Великої Британії Джеймса Клеверлі про те, що воєнні цілі за межами кордонів України є частиною її самооборони, експрезидент Росії Дмитро Медведєв відповів, що будь-яка посадова особа Британії може розглядатися як «легітимна ціль». Це ще одне підтвердження того, що Росія навмисно розмиває кордони між цивільними та воєнними обʼєктами. 

Раніше ми писали про те, як російська влада застосовує словосполучення «високоточна зброя», щоб заперечити свої воєнні злочини.