Попри безпрецедентний доступ до інформації, скласти цілісне уявлення про події у світі стає дедалі складніше. У соціальних мережах новини поширюються через непрозорі алгоритми, а користувачі все частіше споживають інформацію у вигляді безперервних стрічок, не шукаючи її свідомо. Це суттєво впливає на те, як люди залишаються поінформованими, і робить самі факти більш вразливими. Водночас економічна криза в журналістиці призвела до появи «інформаційних пустель», де бракує професійних медіа для висвітлення місцевих подій. За даними дослідження Fundación Gabo, щонайменше 30% територій у країнах Латинської Америки підпадають під цю категорію. У поєднанні з розвитком штучного інтелекту це значно ускладнює здатність громадян орієнтуватися в подіях — наприклад, розуміти, що відбувається в Ірані чи Венесуелі. Як штучний інтелект впливає на доступ до надійної інформації розповіли Олівія Сор і Франко Піккато із Poynter.

Експерти виділяють три ключові способи, якими штучний інтелект змінює інформаційний простір. Найпомітніший із них — використання ШІ для створення дезінформації, як з політичних, так і з комерційних мотивів. Наприклад, під час інформаційної хвилі довкола нібито затримання президента Венесуели Ніколаса Мадуро мережею поширювалися згенеровані зображення політика в кайданках ще до появи перевірених матеріалів. Подібні технології дедалі активніше використовують і кримінальні угруповання: під час операції в Мексиці, у якій було ліквідовано наркобарона Немесіо «Ель Менчо» Осегеру, створювалися відео для перебільшення масштабу хаосу. Окрім цього, зросла кількість шахрайських схем із використанням фейкових відео відомих осіб, що рекламують неіснуючі інвестиції.

Другий напрям впливу — використання генеративних чат-ботів як джерела новин. Хоча це може розширити доступ до інформації та адаптувати її під потреби користувачів, такі системи здатні генерувати неправдиві відповіді, які важко виявити. Навіть невеликий відсоток помилок стає проблемою, якщо користувач не може визначити, де саме інформація є хибною.

Третій і найглибший вплив полягає в розмиванні самого поняття доказу. Сучасні технології значно спростили створення переконливих підробок, через що стає дедалі важче довіряти зображенням і відео. Це призводить до явища «дивіденду брехуна», коли навіть справжні докази можна дискредитувати, заявивши, що вони створені штучним інтелектом. Політики вже використовують цей підхід, заперечуючи автентичність витоків аудіозаписів.

Олівія СОр і Франко Піккато наголошують, що простих рішень у цій ситуації не існує. Соціальні мережі, попри позитивний вплив на розширення публічної дискусії, потребують відповідального регулювання, адже їхні рішення суттєво впливають на інформаційні потоки та демократичні процеси. Водночас залишаються відкритими ключові питання — як забезпечити відстежуваність синтетичного контенту, які запобіжники використовують компанії під час навчання моделей ШІ та як протидіяти їх застосуванню в координованих інформаційних кампаніях.

Важливу роль у протидії дезінформації відіграє розвиток медіаграмотності. Йдеться не лише про здатність розпізнавати фейки, а й про вміння знаходити надійні джерела інформації. Фактчекінг залишається ключовим інструментом, і попри розвиток технологій, він досі значною мірою залежить від людської експертизи. Саме люди здатні враховувати контекст, іронію та нюанси, які машини не можуть повністю відтворити.

Хоча перевірити всю інформацію неможливо, фактчекери зосереджуються на найбільш впливових або потенційно небезпечних випадках дезінформації. Їхня мета — не лише спростування неправдивих тверджень, а й пояснення механізмів поширення фейків і формування критичного мислення в аудиторії. У підсумку це допомагає людям самостійно робити обґрунтовані висновки, спираючись на факти.