20 травня Росія відзначає так зване «звільнення Маріуполя», посилаючись на заяву міноборони РФ від 2022 року про захоплення міста після тривалої облоги та штурму «Азовсталі». 

20 травня 2022 року, після 86 днів оборони, місто опинилося в окупації. Користуючись безкарністю, російські окупанти зачищають сліди своїх злочинів у окупованому Маріуполі — розчищають завали, намагаються збудувати нове російське місто на кістках убитих ними жителів. Для цього агітпроп вибудовує відповідний ідеологічний конструкт, яким виправдовує жертви й окупацію, а також позиціює Маріуполь як «древний русский город».

Як зазначають аналітики Центру протидії дезінформації РНБО України, пропаганда РФ активно пропагує ідею «процвітаючого» Маріуполя під окупацією, розповідаючи про відбудову інфраструктури, нові житлові квартали, дороги та «туристичну привабливість».

Насправді більша частина міста залишається зруйнованою. Відбудова відбувається лише в окремих районах, а нові квартири переважно надають приїжджим із Росії через іпотеку. Місцеві жителі, які втратили житло, не отримують обіцяних компенсацій навіть через роки.

Окупанти просувають міф про «героїчне визволення» Маріуполя, намагаючись зробити його символом так званої «русской весни». Однак за цими гучними заявами ховається правда про воєнні злочини, масові вбивства та масштабне знищення цивільної інфраструктури, спричинені російською агресією.

Чому агітпроп перетворює Маріуполь на вітрину окупації

По-перше, Маріуполь — найбільше українське місто, яке росіяни окупували від початку повномасштабного вторгнення. Це економічний центр та індустріальний гігант, що має вихід до моря та відповідну портову інфраструктуру. Сіверськодонецьк чи Лисичанськ також постраждали від війни, втім, їхня економічна потуга менша, ніж у Маріуполя.

По-друге, відносна віддаленість від лінії фронту. Приміром, захоплені Сіверськодонецьк і Лисичанськ розташовані ближче до лінії фронту, тож їхня відбудова ускладнюється динамічним театром бойових дій. Можна навести приклади інших великих міст в окупації, на кшталт Мелітополя чи Бердянська, які загарбники могли би використати як «взірець» політики окупаційної реконструкції, але вони суттєво менше постраждали від бойових дій, тож із Маріуполя вигідно зробити своєрідну «візитівку» політики відбудови.

По-третє, намагання знищити сліди власних воєнних злочинів. Окупанти зносили пошкоджені споруди, щоб після звільнення міста українськими силами слідча комісія не могла достеменно довести, що певний житловий будинок, школа чи дитячий садочок були знищені російською зброєю. А разом із будівельним сміттям із пошкоджених домів позбувалися решток тіл їх мешканців. Про це були повідомлення Маріупольської міськради.

По-четверте, сакральне для України значення Маріуполя. У 2014 році спецпризначенці, серед яких були учасники полку «Азов», звільнили Маріуполь від проросійських бойовиків. Ця подія завадила подальшій окупації України. У 2022 році битва за місто тривала 86 днів, 82 з яких були в повному оточенні. Упродовж цих 82 днів бійці гарнізону «Маріуполь» (до якого входили нацгвардійці, морпіхи, прикордонники, поліцейські, тероборонівці, добровольці та азовці) тримали оборону міста. Росія намагається швидше десакралізувати образ Маріуполя як міста спротиву, створити всі умови для його русифікації та «перепрошити» на кремлівський лад.

Детально про те, як Росія будує потьомкінський Маріуполь на кістках ми писали в цьому матеріалі.