У зв’язку з невдалою спробою вийти із зернової угоди, Росія терміново вкидає в інформаційний простір декілька суперечливих між собою тез, аби  заплутати  аудиторію і не дати їй поставити раціональне питання: чому, коли Росія «вийшла» з угоди, кораблі з українським зерном продовжили виходити з портів та доставляти його в інші країни?

Фактично після того, як Україна, ООН та Туреччина  «поставили Росію до відома», що подовжать дію угоди попри російські заяви, слабкість позиції Росії була продемонстрована всьому світову. Вона не може заблокувати українські порти, не може знищувати кораблі Туреччини, і  не може знову шантажувати Україну через успіхи на фронті, оскільки зараз Росія програє. Тому була просто вимушена «повернутися» до угоди – а пропаганді довелося її  якось пояснювати загалу.

Пояснення такі: Україна надала письмові гарантії, що не використовуватиме гуманітарний коридор для військових операцій – але це неправда: Україна не давала додаткових гарантій. Вона їх дала на початку і виконувала їх. Але тепер російська пропаганда вимушена пояснювати, що «додаткові гарантії надані, але Росія все одно не вірить жодним гарантіям України». І тому залишає за собою право знову «вийти» з угоди, коли їй заманеться.

Друге пояснення: Росія повернулася до виконання своїх зобов’язань, аби не дати Заходу «маніпулювати» тим, що Росія провокує голод в бідніших країнах Азії та Африки – і в такий спосіб схиляє на свій бік «глобальний Південь». Та показати, що Росія –  стабільний та надійний партнер». І це попри те, що останні 8 місяців Росія масово порушувала дії контрактів, угод,  обіцянки та навіть гарантії. Навряд чи  репутацію терориста та агресора можна  виправити поганим дотриманням однієї-єдиної  угоди.

Насамперед провальний вигляд має така стратегія на тлі численних заяв високопосадовців Росії,  на кшталт однієї за 1 листопада, що повернення Росії до зернової угоди на попередніх умовах вже ніколи не можливо, а наступного дня -  що угода запрацювала знову  за тими ж правилами.