Російські медіа та Telegram-канали поширювали твердження про нібито легітимні «вибори» до Держдуми Росії на тимчасово окупованих територіях України, високу явку та присутність понад тисячі «іноземних спостерігачів». Насправді проведення російських виборів на окупованих територіях суперечить міжнародному праву, а Європейський Союз заявив, що не визнає ні їхнього проведення, ні результатів; водночас Росія не запросила спостерігачів ОБСЄ, а серед іноземців, яких представляли як міжнародних спостерігачів, були прихильники російської позиції, про що розповіли StopFake та Детектор медіа.

Російська пропаганда стверджує, що 18–20 вересня на «нових територіях», так вони називають окуповані території України, відбулися вибори до Держдуми, під час яких мешканці окупованих частин Донецької та Луганської областей нібито вперше обирали депутатів за одномандатними округами. Російська ЦВК заявила про явку 82,14% на окупованій частині Донеччини та 79,34% на окупованій частині Луганщини. Ще одним аргументом на користь нібито легітимності голосування російські джерела називали присутність 1126 «іноземних спостерігачів та експертів» із 130 країн.

Росія не мала правових підстав проводити власні вибори на окупованих територіях України. Норми міжнародного гуманітарного права передбачають, що держава-окупант не набуває суверенітету над захопленою територією та має зберігати її правовий статус. Генеральна Асамблея ООН у резолюціях 68/262 та ES-11/4 підтвердила територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах і невизнання спроб Росії змінити статус окупованих українських територій.

Міжнародні організації також не визнали російського голосування на окупованих територіях. Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини і Парламентська асамблея ОБСЄ ще до початку виборчої кампанії заявили, що результати організованих Росією «виборів» на тимчасово окупованих територіях України не матимуть юридичної сили з точки зору міжнародного права. Європейський Союз після завершення голосування однозначно засудив його проведення в Криму, Севастополі та частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей і наголосив, що не визнає ні самих «виборів», ні їхніх результатів.

Ще однією темою російської пропаганди стала демонстрація високої явки як доказу підтримки Росії місцевими жителями. Однак умови, в яких відбувалося голосування на окупованих територіях, не відповідали базовим критеріям вільного волевиявлення. Дострокове голосування тривало ще до основних днів виборів, зокрема у форматі виїзних груп, які приходили до людей додому. У прифронтових районах такі групи супроводжували озброєні люди в камуфляжі без розпізнавальних знаків.

Представники українських правозахисних організацій, як ZMINA, звертали увагу на фізичний та інформаційний тиск на мешканців окупованих територій. За таких умов заявлені російською стороною показники явки самі по собі не можуть підтверджувати добровільну підтримку російської влади. Незалежна перевірка реального волевиявлення населення на окупованих територіях була відсутня.

Натомість російська сторона представляла як міжнародних спостерігачів іноземних політиків, блогерів та інших публічних осіб. Серед них були люди, які раніше відкрито висловлювали проросійські позиції або поширювали російські версії подій. Зокрема, до спостереження залучали німецького блогера Томаса Репера, який проживає в Санкт-Петербурзі, а також італійського історика Анджело д’Орсі. Частина заявлених «експертів» походила з країн Азії та Африки, однак їхні імена та організації, які вони представляли, у низці випадків не були належно вказані.

Таким чином, присутність іноземців на російському голосуванні не означає його міжнародного визнання. Авторитетні міжнародні структури, зокрема ОБСЄ та ЄС, не визнали проведення російських «виборів» на окупованих територіях України. Використання лояльних до Кремля іноземців як «спостерігачів» мало створити в інформаційному просторі враження зовнішнього схвалення російської політики та легітимності окупації.