У соціальних мережах і месенджерах поширюється інформація про те, що після ухвалення нового закону про обов’язкову евакуацію дітей українська влада нібито зможе силоміць забирати неповнолітніх із сімей по всій території країни та вивозити їх у невідомому напрямку. Автори таких повідомлень стверджують, що майже вся територія України (крім Закарпаття) начебто вважається зоною бойових дій, а тому дітей по всій країні зможуть «силою відбирати та вивозити, куди влада забажає». Поширення таких наративів зафіксували фактчекери StopFake. 

Насправді такі твердження не відповідають дійсності та є прикладом дезінформації. Закон про обов’язкову евакуацію не передбачає примусового вилучення дітей по всій території країни. Його дія поширюється лише на ті населені пункти, які офіційно визначені як території активних бойових дій або безпосередньої загрози для цивільного населення. Йдеться не про всю Україну, а лише про окремі прифронтові громади.

Інформація про те, що більшість українських регіонів нібито мають статус територій бойових дій, також не відповідає реальності. В Україні існує окремий офіційний перелік громад, де ведуться або раніше відбувалися бойові дії чи які перебувають під тимчасовою окупацією. Цей перелік регулярно оновлюється, як правило щонайменше двічі на місяць, і формується на основі даних обласних військових адміністрацій. Він містить конкретну інформацію щодо кожної громади, включно з датами початку та завершення бойових дій. Наприклад, у переліку зазначено, що в Києві бойові дії тривали з 24 лютого до 30 квітня 2022 року. Відповідно, столиця більше не вважається територією бойових дій, і положення про обов’язкову евакуацію на неї не поширюються.

Поширення неправдивої інформації щодо нового закону значною мірою пов’язане з діяльністю конспірологічних блогерів та анонімних телеграм-каналів. Деякі з них навіть придумують абсурдні припущення, буцімто дітей нібито можуть використовувати для «чорної трансплантології» або інших вигаданих змов. Звісно, подібні твердження не мають жодних доказів.

Правозахисники наголошують, що примусова евакуація дітей застосовується лише як крайній захід і в обмежених випадках. За словами керівниці аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксани Філіпішиної, йдеться не про масове переміщення тисяч дітей, а лише про десятки або максимум кількасот неповнолітніх із найбільш небезпечних прифронтових районів. Основна мета таких заходів — гарантувати безпеку дітей, які проживають у зоні активних бойових дій. Насправді документ спрямований на захист дітей, які перебувають у безпосередній небезпеці через бойові дії, і передбачає певні процедури щодо евакуації.