Кремль створив розгалужену глобальну мережу цифрового вербування, аби поповнювати втрати у війні проти України за рахунок іноземних громадян. Для цього російські структури використовують маніпулятивну рекламу в соціальних мережах, фіктивні агентства з працевлаштування та фейкові сайти, маскуючи військову службу під звичайну цивільну роботу. Як працює інформаційна сторона вербування розповіли EUvsDisinfo.

Аналіз дезінформаційних маніпуляцій показав, що потенційних жертв заманюють обіцянками високих заробітків у розмірі до трьох тисяч доларів США або вакансіями сантехніків, пакувальників на складах та охоронців. Також використовується фейковий транзит до країн Європейського Союзу. Потенційним кандидатам гарантують цивільне працевлаштування або роботу в логістиці подалі від лінії фронту. Проте після прибуття до Росії у людей відбирають паспорти та змушують підписувати військові контракти російською мовою, яку більшість із них не розуміє, після чого відправляють на передову.

Викрити цю схему вдалося завдяки розслідуванню Європейської служби зовнішньої діяльності, дослідженню правозахисних організацій та матеріалам журналістських розслідувань. Фахівці виявили щонайменше тридцять п’ять вербувальних сайтів і понад вісімдесят рекламних оголошень у мережах Meta, WhatsApp, TikTok, YouTube та Discord, які публікувалися сорока мовами світу.

Для обходу блокувань та приховування замовників кремлівські структури застосовували кілька технічних маніпуляцій. Серед них виявлено згенеровані штучним інтелектом постери без згадок про армію, використання одноденних доменів для перенаправлення користувачів на реальні сайти вербування, а також створення фейкових сторінок легітимних агентств із підбору персоналу. Цифровий слід дозволив пов’язати ці ресурси з чотирма брендами, які контролюються єдиною зареєстрованою в Росії організацією «Центральний штаб», розташованою поруч із навчальним центром добровольців у Башкортостані, а також із російським військовим блогером Романом Сапоньковим.

Особливо активні дезінформаційні кампанії орієнтовані на країни Африки, Латинської Америки, Південної та Південно-Східної Азії, де вербувальники цинічно використовують скрутне економічне становище та бідність місцевого населення.