Казки про те, як родина рятує від біди і допомагає побороти зло, є в багатьох народів Євразії. Одна з модифікацій цієї історії — «казка про трьох сестер». Її розповідають в Азербайджані та в Чехії.

Російські пропагандисти на повчальний казковий сюжет нашарували тезу, що українці, білоруси і росіяни є частиною одного народу. З методичками про це вони приїжджають на окуповані території і просувають їх там в освіту. У російській інтерпретації Захід налаштовує Україну, Білорусь і Росію одна проти одної. Мовляв, Україна могла б процвітати у мирі із «сестрами», однак США хочуть зламати велич Росії, яка криється у злагоді між «сестрами».  

Такі формулювання є токсичними. Народи України, Білорусі і Росії є слов’янськими. Вони мають частину спільної історії. Але зараз розвиваються у трьох незалежних державах. І кожна з них має особливості. У Білорусі править залежний від Росії диктатор. У Росії теж при владі недемократичний режим, який намагається розширити кордони своєї держави шляхом повернення під свій контроль країн, які стали незалежними після розпаду Радянського Союзу. А Україна будує демократію, готується вступити у Європейський Союз і протистоїть збройній агресії Росії. 

«Культурна близькість» українського, білоруського і російського народів насаджувалася, коли українські та білоруські землі були у складі Російської імперії та СРСР. Тоді «культурна близькість» служила інструментом пригнічення і знищення самобутності українського і білоруського народів. 

Історіями про «трьох сестер» пропагандисти виправдовують агресію Росії проти України, адже так Росія виглядає як «старша сестра», яка напоумлює і рятує молодшу. Також вони паразитують на образі радянського минулого, але упускають згадати, що в СРСР єдність народів подавалась разом із репресіями і дефіцитом базових продуктів.

Звернення пропагандистів до казкових і міфічних сюжетів не повинні заступати фактів, що Росія напала на Україну і продовжує чинити жахливі злочини та порушувати міжнародне право.