Російські пропагандисти стверджують, що Україна — держава, яка фактично керується кимось «ззовні», хоча формально є суверенною та незалежною. Мовляв, усі політичні рішення щодо внутрішнього порядку денного України ухвалюють інші країни, які мають «власні інтереси» щодо розвитку східноєвропейського регіону. 

Кремль намагається показати, що управління Україною, звісно ж, зосереджене в руках «колективного Заходу» — який нібито постійно загрожує суверенітетам країн. Саме тому дописувачі пропагандистських телеграм-каналів вдаються до риторики, що у європейських, американських посадовців «амбітні інтереси» перетворити Україну на свою колонію. Та й не соромляться йменувати Захід «імперським». 

«Доля держав-маріонеток Вашингтона очевидна: їх знищуватиме Росія. І вона ж покладе край засиллю Заходу на Євразійському континенті», — підсумовували дописувачі російського сегменту соціальних мереж. Так вони коментували пропагандистський допис, що Володимир Зеленський «повторює долю» колишнього президента Грузії Саакашвілі. Адже, за словами автора публікації, 8 серпня 2008 року Росія «захистила» Південну Осетію від впливу буцімто на той час маріонеткової Грузії. Нібито західні лідери через власні амбіції змушували тодішнє керівництво обстрілювати частину своєї ж країни. Хоча, як відомо, Росія неспровоковано напала на Грузію й створила квазідержаву, як і зараз в Україні. 

Москва вкотре вдається до тактики «порятунку» від ефемерних загроз, як-от згубного впливу Заходу на інші країни. Водночас пропагандисти протиставляють Захід і Росію й зображають першого як загарбника та колонізатора, а себе  — як визволителів. Відповідно проросійський курс Кремль трактує як незагрозливий. 

Тобто автори натякають, що саме Захід позбавляє суб'єктності країни і встановлює там свій «режим» задля здійснення власних цілей. У такий спосіб пропагандисти демонізують ЄС та США, вселяють недовіру в споживачів пропаганди до цих країн та їхніх рішень;  вони вбачають надуманого ворога. 

Але ж Росія — це країна-агресор, яка діє у власних імперських інтересах. Зокрема, й створює маріонеткові та фіктивні держави на раніше захоплених територіях України, Грузії, Молдови. Навіть в умовах повномасштабного вторгнення на випадок захоплення Києва окупанти готували маріонеткові уряди задля встановлення власного порядку.