Насамперед «іноагентами» (іноземними агентами; російською — иностранные агенты) називають медіа та осіб, що охоплені спеціальним  реєстром «іноагентів», який формується урядом Росії. Згідно з російським законодавством, до нього мали б додавати виключно за отримання та використання коштів з-за кордону. Однак окупанти часто вносять до цього списку й людей або медіа, що не мають підтверджених закордонних надходжень, а безпосередньо або завуальовано критикують дії Росії. Зокрема, так до списку потрапили медіа, що відмовлялись від формулювання «спеціальна воєнна операція» у своїх матеріалах.

Досвід показує, що пропагандисти можуть використовувати це визначення і без привʼязки до цього списку чи громадян Росії. Неодноразово термін використовували як неформальну або ж сатиричну назву іноземних джерел або західних медійних персон, що відкрито виступають проти російської агресії. 

У такий спосіб Росія насміхається з демократичних цінностей та звинувачує всіх, хто її критикує, у заангажованості. Мовляв, ось підтверджені джерела інформації, а ось «іноагенти», які брешуть та просто заздрять. Пропагандисти часто перекладають відповідальність за свої дії на Україну або Захід, називаючи інформацію «іноагентів» фейковою. Це визначення є ще одним прикладом того, яким обмеженим та контрольованим є російський медійний простір.

Це шостий текст для нової рубрики «Новомова», яку «Детектор медіа» запустив у межах проєкту «Хроніки дезінформації», де розповідатиме та розтлумачуватиме нові лексеми, які агітпроп використовує для викривлення реальності.