У Німеччині та інших країнах Європи вже тривалий час формується розгалужена мережа впливу, пов’язана з політикою прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Йдеться про зв’язки у політичному середовищі, медіа, науці та громадському секторі, які, за даними розслідувань, можуть використовуватися для просування лояльних до Будапешта наративів і посилення впливу на внутрішньополітичні процеси інших держав. Дезінформаційні повідомлення проаналізували у фактчекінговому проєкті Volksverpetzer.

Одним із ключових провідників таких ідей у німецькомовному просторі називають журналіста Яна Майнку — головного редактора та видавця Budapester Zeitung, який послідовно підтримує політичну лінію Орбана. Його позиції знайшли відображення і на офіційному рівні: зокрема, партія «Альтернатива для Німеччини» запросила Майнку як експерта на слухання в Бундестазі щодо дезінформації з боку авторитарних держав. Під час виступу він заперечував існування проблем зі свободою слова в Угорщині, називаючи їх «вигадками німецьких медіа».

Втім, численні дослідження і повідомлення медіа свідчать про протилежне. Експерти вказують на системні проблеми зі свободою преси в Угорщині, зокрема на політичний контроль над медіа, тиск на незалежних журналістів і створення умов, за яких незалежна журналістика суттєво обмежена. Зазначається, що в країні сформувалася мережа державних і приватних медіа, які діють у тісній взаємодії з владою.

Окрему увагу привертає діяльність міжнародних структур, пов’язаних з угорською владою, зокрема освітнього центру Mathias Corvinus Collegium. Завдяки значному фінансуванню ця інституція перетворилася на потужний інструмент впливу, що має партнерські зв’язки в різних країнах, зокрема в Німеччині. Через такі платформи просуваються ідеї, близькі до політики Орбана, а також встановлюються контакти з політичними та академічними колами.

У медійному просторі також фіксується активна співпраця між угорськими провладними ресурсами та європейськими правоконсервативними силами. Наприклад, представники німецької партії «Альтернатива для Німеччини» регулярно з’являються в угорських медіа, де просувають меседжі про «кризу демократії» в ЄС і водночас подають Угорщину як приклад «альтернативної моделі розвитку».

Зв’язки простежуються і на рівні політичних контактів. Лідери правопопулістських і праворадикальних сил у Європі підтримують регулярні контакти з Будапештом, а деякі з них відкрито захоплюються угорською моделлю «неліберальної демократії». Такі взаємодії можуть сприяти поширенню узгоджених політичних меседжів і впливу на громадську думку.

У Volksverpetzer наголошують, що подібні мережі формувалися роками і охоплюють різні сфери — від політики та медіа до освіти й аналітики. У результаті створюється комплексна система впливу, яка може підривати демократичні інститути, ускладнювати роботу незалежних медіа та сприяти поширенню вигідних політичних наративів у різних країнах Європи.